Open Conference Systems - Тернопільський Національний Медичний Університет, Здобутки клінічної та експериментальної медицини, 12 червня 2020 року

Розмір шрифту: 
ОЦІНКА ВПЛИВУ НАДЛИШКОВОЇ МАСИ ТІЛА НА ПРОГРЕСУВАННЯ ФІБРОЗУ ПЕЧІНКИ
Надія Михайлівна Гаврилюк

Остання редакція: 2020-05-18

Аннотація


Предметом пильного вивчення та важливою проблемою гастроентерології в даний час є  вивчення впливу надмірної маси тіла  на перебіг багатьох захворювань, зокрема на неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖХП), в основі якої є порушенням метаболічних процесів жирового і вуглеводного обмінів, інсулінорезистентність (ІР), гіперглікемія з глюкозотоксичністю, ожиріння і метаболічний синдром (МС).

Дані багатьох досліджень свідчать, що якість життя людей з ожирінням значно гірша, а поєднання його з НАЖХП суттєво підвищують ризик розвитку цукрового діабету 2 типу та серцево-судинних захворювань. За даними Всесвітньої Гастроентерологічної Асоціації НАЖХП може бути причиною виникнення цирозу печінки, а при супутній надлишковій масі тіла чи ожирінні  у  таких пацієнтів та у хворих з гепатоцелюлярною карциномою показники смертності також вищі.

Метою нашого дослідження було порівняти вплив надлишкової маси тіла та ожиріння на перебіг фіброзу у пацієнтів з НАЖХП та пацієнтів-реконвалесцентів HCV-інфекції.

Матеріали та методи: Робота була виконана на базі Тернопільської університетської лікарні впродовж 2015-2019 рр. Обстежено 115 пацієнтів з різним індексом маси тіла (нормальна вага, передожиріння та ожиріння 1 ступеня), які мали ознаки фіброзу та стеатозу печінки без супутньої патології.  До першої групи віднесли 56 пацієнтів ефективно пролікованих від хронічної HCV-інфекції (протягом не менше 6 місяців) та другої групи – 59 пацієнтів з НАЖХП.  Кожна група розділена на три підгрупи залежно від ступеня збільшення ІМТ, прийнятого комітетом експертів ВООЗ (1997): ІМТ 18,5—24,9 кг/м2-нормальна вага, ІМТ 25-29,9– надлишкова маса тіла, ІМТ 30-34,9 кг/м2 – ожиріння І ступеня. 20 здорових осіб склали контрольну групу. Проведено аналіз та оцінку клініко-лабораторних та інструментальних показників для виявлення особливостей фіброзування печінки. Обробку отриманих даних проводили у програмі Microsoft Excel 2011 та комп’ютерної системи статистичного аналізу Statistica 10.

Результати досліджень. Віковий склад обстежених коливався від 22 до 74 років. Переважали пацієнти працездатного віку 45–59 років (45,22 %). Середній вік хворих склав (49,68±1,03) років. Чоловіків – 57 (49,6 %), жінок – 58 (50,4 %). Серед обстежених  І групи було 29 (25,22%) чоловіків та 27 (23,48%) жінок (середній вік 45,62±2,00 та 53,41±1,91). У ІІ групі частка чоловіків та жінок відповідно становила 28 (24,35%) і 31 (26,95%) з середнім віком 48,71±2,37 та 51,1±1,78.  При вивченні ліпідограми даних пацієнтів встановлено прямий помірний взаємозв’язок між ІМТ та ліпопротеїдами дуже низької щільності і тригліцеридами (відповідно r=0,324, p < 0,05 і r=0,318, p < 0,05), прямий слабкий з коефіцієнтом атерогенності (r=0,227, p < 0,05), а також зворотній слабкий з ліпопротеїдами низької щільності (r=0,219 , p < 0,05). Відмічалось зростання показників печінкових проб в біохімічному аналізі крові при збільшенні маси тіла. Виявлено прямий помірний взаємозв’язок між ІМТ та АлТ, АсТ (відповідно r=0,679, p < 0,05; r=0,674, p < 0,05). Отримано прямий сильний взаємозв’язок між ІМТ та середнім значенням даних еластографії печінки (r=0,742, p < 0,05), неінвазивним тестом FIB4 (r=0,875 , p < 0,05) та NAFLD (r=0,889 , p < 0,05).

Висновок: надлишкова маса тіла та ожиріння є підґрунтям для розвитку фіброзних процесів в печінці, а її значне збільшення призводить до виражених фібротичних змін (F2-F3 за METAVIR).