Вступ: За останні десятиліття проблема ожиріння набула глобального характеру. Результати досліджень підтверджують, що для людей із зайвою масою тіла, характерними є ознаки прозапального стану та зростання рівня оксидативного стресу. Однак, досі точно не встановлено, чи існує зв’язок між хронічним запаленням, що виникає на фоні ожиріння, з якістю еякуляту.

Мета: Дослідити вплив індексу маси тіла (ІМТ) на якість сперми та рівні IL-1 β і IL-18.

Матеріали та методи:

У дослідження було включено 39 чоловіків, які проходили обстеження у репродуктивній клініці. Всіх учасників, відповідно до ІМТ (кг/м²), розподілили на три групи: контрольну групу (КГ) із нормальним значенням ІМТ (18,5-24,9) і дві дослідні  – пацієнти з надмірною вагою (25,0-29,9) та з ожирінням (≥30,0).

Оцінка основних параметрів еякуляту була здійснена згідно вимог Керівництва ВОЗ (2010). Концентрацію фруктози, лимонної кислоти, цинку (Zn) та IL-1β і IL-18 визначали у спермальній плазмі. Рівні прозапальних цитокінів вимірювали за допомогою імуноферментного аналізу.

Пацієнти з лейкоспермією (>1х10⁶/мл) та будь-якими порушеннями репродуктивної системи (варикоцеле, епідидиміт, простатит) були виключені з дослідження.

Для порівняння груп використовували U-тест Манна-Уітні. Дані представляли як медіана (інтерквартильний розмах). Значення р<0,05 вважалося статистично значущим.

Результати:

Серединний вік чоловіків з ожирінням був вищим, ніж у КГ і становив 34 (31-38) та 30 (25-34)  років (p=0,04), відповідно. У групі пацієнтів із надмірною масою тіла спостерігали зниження концентрації сперматозоїдів у 2,3 раза (p=0,04), відсотку прогресивно-рухливих клітин у 1,3 раза (p=0,028) та частки нормальних морфологічних форм у 2,1 раза (p <0,001). Проте, основні параметри спермограми у чоловіків з ожирінням суттєво не відрізнялися від КГ, за винятком значного зниження кількості морфологічно нормальних форм сперматозоїдів у 2,4 раза (р=0,02).

У пацієнтів з ожирінням концентрація фруктози у спермоплазмі була нижчою в 1,2 раза (p=0,0017); зростання рівнів лимонної кислоти спостерігали у чоловіків обох груп зі збільшеною масою тіла в 1,8 - 2,0 раза (p<0,01). Окрім того, відзначалося, що зі зростанням ІМТ, значно підвищувався вміст Zn у спермальній плазмі еякуляту чоловіків: у дослідних групах  Zn  був у 1,6-2,4 вищим, ніж у КГ (р=0,02 і р=0,04, відповідно).

Концентрація IL-1β становила 1,85 (1,2-5,7) пг/мл у групі з надмірною масою тіла та 2,2 (1,38-5,33) пг/мл – у групі з ожирінням, що було нижчим у 2,0-2,4 раза, у порівнянні з КГ (р=0,047 та р=0,04, відповідно). Натомість рівні IL-18 були значно нижчими лише у групі з надмірною масою тіла (на 45% у порівнянні з КГ, p = 0.047) і становили 2,2 (1,38-5,33) пг/мл.

Висновок:

Результати даного дослідження підтверджують, що зі зростанням ІМТ пацієнтів, більшість параметрів еякуляту значно погіршується. У чоловіків із надмірною масою тіла та ожирінням виявлено значне підвищення концентрації Zn та лимонної кислоти, а також зниження концентрації прозапальних IL-1β і IL-18 у спермальній плазмі.

Існує необхідність у  більш масштабних дослідженнях для оцінки ознак запалення низького ступеня у чоловіків із надмірною вагою та ожирінням.

Ключові слова: індекс маси тіла, якість еякуляту, IL-1β, IL-18.