УДК 616.681-091.8-02:616-099:547.587.1}-092.9

ВПЛИВ ТОКСИЧНИХ ДОЗ АЦЕТИЛСАЛІЦИЛОВОЇ КИСЛОТИ НА МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН СТРУКТУРНИХ КОМПОНЕНТІВ ЯЄЧКА ЩУРІВ

Коваль Д. .,Кланца М.

ДВНЗ «Тернопільський державний медичний  університет

імені І.Я. Горбачевського   МОЗ України»

Здоровʼя населення, його збереження та профілактика захворювань складають головне завдання сучасної медицини. Попри це, з кожним роком реєструється збільшення випадків чоловічого безпліддя. Порушення репродуктивної функції чоловіків, як наслідок медикаментозного ураження яєчок займає вагому частку. Серед таких лікарських засобів саліцилати – найпоширенішим речовинам, що зустрічаються у сотнях рецептурних і безрецептурних форм лікарських препаратів. Тому токсична дія саліцилатів є важливою причиною захворюваності і навіть смертності. Більшість наявних сучасних наукових досліджень у цьому напрямку носять функціональний характер і присвячені переважно аналізу клінічно-лабораторних даних. В той час, як для глибшого розуміння патогенезу, а значить ефективного попередження і лікування наслідків отруєнь саліцилатами, важливе значення можуть мати результати морфологічних досліджень. Тому метою було – встановити особливості структурних змін у тканинах яєчка щурів у процесі хронічного отруєння ацетилсаліциловою кислотою. Експерименти проведено на білих лабораторних щурах-самцях, які були розділені на контрольну і експериментальну групи. В експериментальній групі моделювалось хронічне отруєння, його проводили шляхом щоденного до шлункового введення ацетилсаліцилової кислоти з розрахунку 100 мг/кг. Матеріал для морфологічних досліджень (шматочки яєчка) забирали через 1, 3, 7 діб від початку експерименту. Гістологічні зрізи забарвлювали гематоксиліном і еозином, а також за ван Гізон. За результатами проведених досліджень було встановлено, що через 1 добу після введення ацетилсаліцилової кислоти у яєчку щурів виникали певні морфофункціональні зміни, основу яких склали розлади органного кровообігу, які проявлялися у вигляді помірної вазоконстрикції, на тлі якої виникла ішемія, що призводила до смерті епітеліальних клітин. Такі гемодинамічні зміни супроводжувалися помірним набряком епітелію. Через 3 доби експерименту відбувалася часткова компенсація виявлених попередньо змін з ознаками нормалізації органного кровотоку. Але вже через 7 діб характерним був повторний розвиток певних судинних реакцій, які полягали у підвищенні тонусу артеріол і дрібних артерій з одночасним потовщенням їх стінок і звуженням просвіту та зниженням пропускної здатності. Артерії середнього, і більшого калібру, а також вени виглядали розширеними і повнокровними. Виявлені зміни свідчили про розвиток розладів органного кровотоку які якраз і проявлялися у вигляді застійного венозного повнокровʼя і реактивної висхідної вазоконстрикції із відповідним зниженням інтенсивності кровотоку за рахунок зменшення пропускної здатності артеріального відділу кровоносного русла яєчка.