Open Conference Systems - Тернопільський Національний Медичний Університет, XXIII Міжнародний й медичний конгрес молодих вчених, 15-17 квітня 2019 року

Розмір шрифту: 
АНАЛІЗ ЛІКУВАННЯ ДІТЕЙ З ГОСТРИМ БРОНХІОЛІТОМ
Ярина Степанівна Степанюк Я.С.

Остання редакція: 2019-03-26

Аннотація


Вступ. Гострий бронхіоліт — це гостре запалення дрібних дихальних шляхів, зазвичай викликане респіраторними вірусами (респіраторно-синцитіальним вірусом (75%), риновірусом (39%),вірусом грипу (10%)) , у немовлят віком від 1 до 23 місяців , яке проявляється гіперсекрецією, набряком та некрозом епітеліальних клітин .

Сучасні стандарти лікування гострого бронхіоліту  полягають у :

1) застосуванні оксигенотерапії зволоженим киснем ;

2) проведенні санації верхніх дихальних шляхів ;

3) призначенні інгаляцій фізіологічним розчином ;

4) застосуванні регідратаційної терапії ;

5) здійсненні постурального дренажу бронхів ;

Мета роботи. Проаналізувати частоту відповідності призначеного лікування при гострому  бронхіоліті у дітей, що перебували на стаціонарному лікуванні в інфекційно-діагностичному відділенні ТОДКЛ, сучасним протоколам.

Матеріали і  методи. Для дослідження використано ретроспективний описовий аналіз . Було опрацьовано медичні карти дітей, що перебували на стаціонарному лікуванні в інфекційно-діагностичному відділенні ТОДКЛ, 2016-2017 років. Для аналізу було відібрано пацієнтів з діагнозами: гостра пневмонія та гострий бронхіоліт, які діагностувались базуючись на затверджених протоколах. Таким чином, було відібрано 199 пацієнтів, середній вік яких становив (15,85±1,23) міс. Серед них було 109 (54,8%)  осіб чоловічої статі та 90 (45,2%) осіб жіночої статі.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ. Бронхіоліт було діагностовано у 9 (4,5%) випадках зі 199 проаналізованих . У 4 (44,4%) дітей була  дихальна недостатність І ступеня, в 3 (33,3%) - II ступеня. У 5  ( 55,6%) рівень лейкоцитів був у межах середніх значень,у 2 (22,2%) - на межі нижньої границі, та лише у 2 (22,2%)  виявлено лейкоцитоз. При цьому, лише у пацієнтів з лейкоцитозом спостерігався зсув лейкоцитарної формули вліво, тоді як в інших показники лейкоформули відповідали віковій нормі, що є характерним для проявів вірусної інфекції.

Пневмонію було діагностовано у 189 (95,5%) пацієнтів, з них у 54 (28,6%) – однобічну, а в 132 (71,4%) -  двобічну. У 69 (36,5%) дітей пневмонія була ускладнена бронхообструктивним синдромом. У 17 (8,9%) випадках, на рентгенограмах не було виявлено чітких рентгенологічних ознак пневмонії.

Проаналізувавши призначене дітям з бронхіолітом лікування, було встановлено, що 5 (55,6%)  пацієнтам призначалась антибіотикотерапія; 5 (55,6%) – муколітики; бронхолітики (беродуал) отримував 1 (11,1%) пацієнт. У той же час, оксигенотерапія не була призначена жодному з пацієнтів, а санація верхніх дихальних шляхів  проводилась лише у  2 (22,2%) випадках.

Висновок. Проведений аналіз показав, що під час госпіталізації бронхіоліт діагностується вкрай рідко. Навіть при постановці діагнозу бронхіоліту, призначене пацієнтам лікування не відповідає сучасним протоколам. Спостерігається надмірне призначення антибіотиків та муколітиків, які не є патогенетично обгрунтованими у даних пацієнтів. А методи, які є доказово  доведеними, не використовуються.