Актуальність. Здатність препарату знижувати рівень систолічного артеріального тиску є найважливішою умовою зниження ризику розвитку судинних мозкових і коронарних ускладнень. Інтерес викликає зіставлення ефективності препаратів різних груп.

Мета. Порівняти антигіпертензивний ефект блокатора АТ1-ангіотензинових рецепторів лозартану й інгібітору ангіотензин-перетворюючого ферменту еналаприлу.

Матеріали та методи. У дослідження включено 32 хворих на гіпертонічну хворобу (21 жінка і 11 чоловіків). Середній вік пацієнтів склав 53±9,4 роки. Добове моніторування артеріального тиску (АТ) проводилося на апараті ABPM50. Інтервали між вимірами становили 30 хв. Визначали середні величини систолічного (САТ) та діастолічного АТ (ДАТ) за 24 год. Пацієнти були розділені на дві групи по 16 осіб. Група I отримувала лозартан у дозі 25 мг на добу, група II — еналаприл 10 мг на добу. Лікування проводилося протягом 12 тижнів. Цільовим вважався рівень АТ нижче 140/90 мм. рт. ст.

Результати. До початку лікування у групі I рівень САТ становив 164,2±5,3 мм. рт. ст., ДАТ — 97,4±7,4 мм. рт. ст. У групі II САТ становив 161,7±7,8 мм. рт. ст., ДАТ — 95,1±5,7 мм. рт. ст. Після лікування середній рівень САТ відзначався на рівні 127,4 ± 7,6 мм. рт. ст., ДАТ — 82,5 ± 6,3 мм. рт. ст. у групі I. У групі II після лікування САД склав 124,4 ± 8,3 мм. рт. ст., ДАТ — 78,1 ± 7,8 мм. рт. ст. Цільовий рівень АТ у групі I був досягнутий у 11 (68,7 %) хворих, у групі II у 10 (62,5 %) пацієнтів.

Висновок. Проведене дослідження свідчить про те, що застосування лозартану, має таку ж антигіпертензивну ефективність, як і застосування еналаприлу.