Прослідковується стабільне зростання частоти уражень кістково-хрящового каркасу грудної клітки. Особливо небезпечними в їх структурі є флотуючі переломи ребер, які найчастіше виникають при політравматичних ураженнях. Даний тип травми характеризується тяжким станом пацієнта , його гемодинамічною нестабільністю та частим розвитком ускладнень, що призводять до летальних наслідків.
Метою нашої роботи стало продовжити методику застосування фіксатора кісткових відламків шляхом надійної їх стабілізації апаратом зовнішньої фіксації та апробувати його in vivo.

Експеримент виконано в умовах тіопентало-натрієвого наркозу на лабораторній свині. Для досягнення мети був змодельований флотуючий перелом ребер з подальшою його фіксацією з використанням декількох фіксаторів кісткових уламків (Пат. 54842), та пристрою зовнішньої фіксації. При розробці та виконанні даної методики ми зосередили нашу увагу на  надійній фіксації реберних уламків та збереження їх фізіологічного положення, що дозволить зберегти цілісність каркасу грудної клітки з мінімальною компресією та нормалізувати дихання.
Постановка даного методу in vivo на лабораторній свині довела, що розроблена методика та апарат зовнішньої фіксації забезпечує надійну фіксацію кісткових уламків та також корекцію положення уламків у процесі лікування. За рахунок стабілізації каркасу грудної  клітки відмічали нормалізацію дихання. Все рекомендує даний метод для подальшого доклінічного вивчення.