Актуальність:Набута стійкість до лікарських засобів (Acquired drug resistance, ADR) є серйозним випробуванням для країн з обмеженими ресурсами, що мають високий рівень розповсюдженості туберкульозу, а поширеність резистентних штамів значно випереджає доступ до нових препаратів.
Мета: Визначити ступінь надбаної стійкості до основних протитуберкульозних препаратів та факторів пов`язаних з появою ADR протягом лікування.
Методи: Ми представляємо попередні результати ретроспективного дослідження хворих на розширено резистентний туберкульоз, зареєстрованих у Національній системі «e-TB-менеджер» в 2014 році. Дослідження було проведено у відповідності до структурованих  досліджень ВООЗ для поліпшення рутинної практики. Дослідження складається з 13414 рандомізованих випадків хворих на туберкульоз з різних областей України. ADR визначалася як резистентність до будь-яких протитуберкульозних препаратів відповідно до екзогенної реінфекції  чи ампліфікації  мутації збудника впродовж лікування. Ми аналізували в SPSS клінічні зміни у пацієнтів ,що мали стійкість до протитуберкульозних препаратів на вихідному рівні, та тих в кого розширена резистентність виникла під час лікування.
Результати: Серед 265 пацієнтів принаймі з 2 позитивними тестами чутливості до препаратів, 84(31,7%) мали ADR, з яких велика частка виникала протягом 4-6 місяців з початку лікування. Найбільша кількість випадків ADR була зареєстрована до препаратів другої лінії(SLIs) і до фторхінолонів(Q). Існує декілька факторів пов`язаних з ADR: урбанізація населення, деструктивні явища в легенях, ВІЛ-статус, місце проживання. ADR не корелює зі стійкою конверсією мокроти (відсутність будь-якої наступної позитивної культури після конверсії), р=0.07.
Висновки: Згідно результатів наших досліджень, ADR в Україні є дуже частим явищем, а нозокоміальне поширення резистентних штамів та набуття стійкості до препаратів внаслідок емпіричного лікування можуть сприяти епідемії розширено резистентного туберкульозу в Україні.