Кафедра медичної біохімії

Науковий керівник – д-р мед.наук, проф. С.Р. Підручна

ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України»

Тернопіль, Україна

Для ранньої діагностики розвитку патології все більшої актуальності набуває використання біохімічних маркерів. При дослідженні фіброзних змін у міокарді доцільним є визначення концентрації зв’язаного оксипроліну при гіподинамії, яка шляхом впливу на різні органи і системи та їх регуляцію центральною нервовою системою, здатна принципово змінити функціонування цілого організму і знизити стійкість міокарду до дії адреналіну.

Мета роботи – встановити закономірності впливу гіподинамії на формування підвищеної чутливості міокарда до стресорного пошкодження, модельованого введенням адреналіну, в експерименті на тваринах на основі оцінки динаміки концентрації зв’язаного оксипроліну.

Для виконання досліджень використали 60 експериментальних білих щурів-самців. Шляхом утримання експериментальних тварин у спеціальних тісних клітках з вільним доступом до їжі і води по 8 годин щоденно протягом 14 діб створювали режим гіподинамії (РГ). Контрольну групу становили тварини зі звичайним руховим режимом (ЗРР). Після чого моделювали стресорне пошкодження міокарда (СПМ) шляхом внутрішньо-м’язового введення адреналіну у дозі 0,5 мг/кг двічі з інтервалом 7 діб. Визначення концентрації зв’язаного оксипроліну у сироватці крові здійснювали фотоелектроколориметричним методом через 1 та 7 діб після останньої ін’єкції, що відповідає піку некротичних змін у серцевому м’язі та початку кардіосклерозування у міокарді. Для виявлення сполучної тканини, використовували фарбування за Масоном через 7 діб СПМ.

Результати дослідження показали, що при моделюванні СПМ виявили наступні зміни концентрації зв’язаного оксипроліну у сироватці крові щурів: через 1 добу з моменту ініціації СПМ показник РГ збільшився на 16 % (р<0,01), ЗРР – на 13,9 % (р<0,01) у порівнянні з відповідними групами контрольних тварин. Через 7 діб розвитку СПМ, досліджуваний показник РГ збільшився на 59,8 % (р<0,01), ЗРР – на 38,4 % (р<0,01) у порівнянні з відповідними контрольними групами.

Порівняння між групами тварин з різними руховими режимами показало, що концентрація зв’язаного оксипроліну у сироватці крові РГ була на 17,8 % більшою (р<0,05), ніж у ЗРР. При розвитку СПМ ця відмінність збільшилася, зокрема через 1 добу СПМ концентрація зв’язаного оксипроліну РГ була більшою, ніж у ЗРР на 19,9 % (р<0,001), а через 7 діб – на 35,9 % (р<0,001), ніж у ЗРР на аналогічному етапі спостереження. Отримані результати підтверджують важливість визначення концентрації зв’язаного оксипроліну як маркера ініціації фіброзних змін у міокарді та виявляють закономірності динаміки даного показника при дії адреналіну за умов гіподинамії.