Актуальність. З'ясування морфогенезу ремоделювання печінки при тиреопатіях як структурної основи розуміння суті процесу і розробки раціонального лікування має першочергове значення в ендокринології, особливо для осіб жіночої статі у яких спостерігаються етапні гормонозалежні метаболічні зміни.

Мета. З'ясувати структурні відмінності ремоделювання печінки при експериментальних гіпо- та гіпертиреозах у самок щурів.

Матеріали та методи. Морфологічно досліджено печінку при експериментальних гіпо- та гіпертиреозах шляхом ендогеного введення самкам протягом 60-ти днів водного розчину мерказолілу (5мкг/100 грам маси тіла) та левотироксу (50мкг/100 грам маси тіла). Фіксовану в 10,0 % розчині нейтрального формаліну тканину ущільнювали парафіном. Депарафінізовані зрізи забарвлювали гематоксиліном і еозином.

Результати дослідження. За умов експериментальних гіпотиреозу та гіпертиреозу виявлено гетерогенні однонаправлені морфологічні зміни печінки. Спільними проявами були дискомплексація печінкової тканини з формуванням псевдосепт та дистрофічні зміни гепатоцитів, що порушували їх чітку візуалізацію та розмежування. Водночас, до відмінностей ремоделювання печінки при експериментальному гіпотиреозі слід віднести наявність осередкового фіброзу у поєднанні із дифузними альтеративними змінами гепатоцитів та переважання венозного повнокрів'я і периваскулярної лімфо-гістіоцитарної інфільтрації. При експериментальному гіпертиреозі переважали ознаки стеатозу перипортальних гепатоцитів з розвитком фіброзу на фоні артеріального повнокрів'я.

Висновок. Ремоделювання печінки при тиреопатіях є гормонозалежним і проявляється реорганізацією всіх компонентів органу.