Open Conference Systems - Тернопільський Національний Медичний Університет, XXIII Міжнародний й медичний конгрес молодих вчених, 15-17 квітня 2019 року

Розмір шрифту: 
Імунологічні особливості хронічного рецидивного афтозного стоматиту та удосконалення лікування
Ольга Богданівна Воробель, Михайло Васильович Бучинський

Остання редакція: 2019-03-13

Аннотація


Одним з найбільш частих захворювань слизової оболонки порожнини рота є хронічний рецидивний афтозний стоматит – до 20 %. Але не завжди лікар надає значення імунологічним аспектам даного захворювання, що може відобразитись на якості лікування.

Мета дослідження – встановити імунологічні зміни і порушення неспецифічного захисту при хронічному рецидивному афтозному стоматиті та можливості удосконалення лікування.

Обстежили 34 хворих на хронічний рецидивний афтозний стоматит (9 чоловіків і 25 жінок віком від 18 до 56 років). У 26 осіб встановлено легкий ступінь, у 8 – тяжкий (афтоз Сеттона).

У хворих на афтоз Сеттона порівняно зі здоровими людьми достовірно знижується число Т-лімфоцитів і їх функціональна активність, зростає число Т-супресорів та знижується кількість Т-хелперів. В осіб з легким перебігом недуги відзначали лише односпрямовану тенденцію до зазначених змін досліджуваних показників. Таким чином, зі збільшенням тяжкості захворювання посилюється Т-супресія імунітету.

В усіх хворих встановили суттєве зниження концентрації лізоциму та зменшення вмісту секреторного і сироваткового IgA в ротовій рідині. Це свідчить про значне порушення місцевих факторів захисту порожнини рота. Можна припустити, що внаслідок цього порушується захист слизової оболонки рота від дії мікроорганізмів, змінюється кількість і видовий склад резидентної мікрофлори, збільшується кількість мікробних асоціацій в порожнині рота, підвищується їх вірулентність.

22 хворих на хронічний рецидивний афтозний стоматит отримували загальноприйняте лікування (дієта, препарати метаболічної корекції – пантотенат кальцію, ліпамід, кокарбоксилаза, оротат калію, вітамін В12, фолієва кислота з санацією вогнищ хронічної інфекції) і місцеве (санація порожнини рота, знеболюючі препарати, протеолітичні ферменти, кератопластика) лікування. Решті 12 пацієнтам зазначену терапію доповнювали підшкірним введенням алокіну альфа 1 мг через 1 добу на курс 6 ін’єкцій.

Лікування рецидивного афтозного стоматиту алокіном альфа у більшості хворих дало позитивні результати: збільшувався період ремісії, афти набували абортивного розвитку.

Таким чином, зі збільшенням тяжкості хронічного рецидивного афтозного стоматиту посилюється Т-супресія імунітету, значно порушуються місцеві фактори захисту порожнини рота. З метою корекції виявлених порушень традиційну комплексну терапію доцільно доповнювати внутрішньовенним введенням алокіну альфа, що дає змогу досягти кращих клінічних результатів.