Копча Юлія Василівна

ТЕРМОГРАФІЧНІ КРИТЕРІЇ ХРОНІЧНОГО ТОНЗИЛІТУ

Кафедра інфекційних хвороб з епідеміологією, шкірними і венеричними хворобами

Науковий керівник: академік НАМН України, проф. М. А. Андрейчин

ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України»

м. Тернопіль, Україна

Мета дослідження – встановити термосеміотику хронічного тонзиліту шляхом з’ясування особливостей інфрачервоного випромінювання у підщелепній ділянці, на долонях, у проекції надколінків і в центрі плесен здорових людей та зіставлення отриманих результатів з відповідними показниками таких хворих.

Обстежено 32 здорових волонтерів з нормальною температурою тіла, які не мали патології мигдаликів, віком від 20 до 56 років (19 чоловіків і 13 жінок).

Досліджувана група хворих на хронічний тонзиліт у стадії загострення складалась із 23 людей. З них у 9 встановлено компенсовану, а в решти 14 осіб – декомпенсовану форму запалення. Вік хворих коливався від 22 до 46 років, середній – (31,5±8,5) року.

Термографічне обстеження здійснювали медичним тепловізором ТІ-120. Аналіз термограм виконували за допомогою програмного пакету „IRSee Software”. Статистичну обробку даних здійснювали за допомогою критерію χ² Пірсона.

Встановили, що нормальними термографічними ознаками шкірних покривів є симетричність, гомогенність та ізотермія. Допустима фізіологічна термоасиметрія становить 0,3 °С з переважанням як у лівий, так і в правий бік. Суттєвих відмінностей між чоловіками і жінками немає.

При хронічному тонзиліті у фазі загострення термотопограма передньої частини шиї засвідчувала її помірний загальний «розігрів», симптом «коміра», де на тлі незначної гіпертермії виявлялися окремі, яскравіші вогнища світіння в проекції лімфатичних вузлів, в основному підщелепних (∆Т=0,6 ºС).

Зазначене повною мірою стосувалося і центра долоней, розігрів яких був вищим, ніж у нормі – (36,3±0,6) проти (34,2±0,7) ºС (Р<0,05).

Разом з тим, середні температурні показники проекцій надколінків суттєво перевищували значення здорових людей – (35,4±0,8) проти (32,5±0,6) °С (Р<0,01). При цьому інших клінічних ознак гоніту не було.

Подібним чином змінювалася теплова картина центру плесна. Зокрема, при хронічному тонзиліті у фазі загострення встановили значний розігрів зазначеної ділянки порівняно зі здоровими людьми – (35,1±0,8) проти (28,4±0,5) °С (Р<0,05).

Майже у кожного другого пацієнта з хронічним тонзилітом у фазі загострення градієнт температур (різниця із сусідніми ділянками) сонного трикутника і центра долонь перебував у діапазоні 0,6-1,1 ºС.

За рівнем перепаду температур над колінами і нижньою ¼ частиною стегон та у центрі плесна можна зробити висновок про ступінь компенсації хронічного запалення мигдаликів. Так, у 9 з 14 хворих з декомпенсованою формою тонзиліту зазначена ∆Т була значна (більше 1,6 ºС), а в 7 із 9 осіб з компенсованою формою – мінімальна і помірна (0,6-1,6 ºС). Важливо, що за повної відсутності клінічних проявів запалення в колінних і ступневих суглобах тепловізійне обстеження дало змогу встановити початкові прояви тонзилогенної інтоксикації у вигляді їх незначного розігріву.

Таким чином, у хворих на хронічний тонзиліт у фазі загострення встановлено помірний загальний розігрів шиї і центра долоней. Водночас середні температурні показники колінних суглобів і центра плесен статистично вагомо перевищували значення здорових людей – (35,4±0,8) проти (32,5±0,6) °С (Р<0,01) і (35,1±0,8) проти (28,4±0,5) °С (Р<0,05) відповідно. Гіпертермія проекції надколінків і центра плесен може бути характерною ознакою хронічного тонзиліту у фазі загострення.

Ступінь компенсації хронічного запалення мигдаликів можна оцінити за рівнем перепаду температур над проекцією надколінків і нижньою ¼ частиною стегон та у центрі плесен і сусідніми ділянками: ∆Т в межах 0,6-1,6 ºС вказує на компенсовану форму, а ∆Т більше 1,6 ºС зазвичай є ознакою декомпенсованої форми хронічного тонзиліту.