Антигістамінні препарати третього покоління, зокрема левоцетиризин, мають високу вибірковість дії по відношенню до гістамінових рецепторів. Ці препарати не чинять седативної дії, а також не впливають на роботу серцево-судинної системи.

Застосування левоцетиризину виправдане при необхідності проведення тривалої антиалергійної терапії, зокрема при лікуванні сезонного і хронічного алергічного риніту, ринокон’юнктивіту, кропив’янки, контактного та атопічного дерматитів.

Згідно з даними сайту patientsville.com в багатьох країнах світу зареєстровано низку випадків отруєнь левоцетиризином. Випадки отруєння проаналізовано програмою Microsoft Exсel 2010 та STATISTICA 6.0.

У період з 2009 по 2018 роки зафіксовано 200 повідомлень про отруєння левоцетиризином, з яких 5 – з летальними наслідками. В США описано один випадок вживання препарату з метою суїциду. Найбільша кількість випадків отруєння спостерігається у США (42 %), на другому місці – Великобританія (13 %), третє місце посідає Франція (8,5 %) (рис. 1). Зустрічаються поодинокі випадки отруєння цим препаратом в таких країнах як Німеччина, Швейцарія, Данія, Нідерланди, Канада, тощо.

Рис. 1. Кількість зареєстрованих випадків отруєння левоцетиризином

у період з 2009 по 2018 рр.

Інші країни: Бразилія, Бельгія, Греція, Корея, Німеччина, Швейцарія, Нідерланди,  Італія, Іспанія,  Данія, Єгипет, Португалія, Канада, Пакистан.

Як показують результати аналізу даних сайту patientsville.com вживання левоцетиризину призводить до порушень функцій деяких органів та систем:

-                з боку центральної нервової системи: головний біль, панічна атака, парестезія, тощо (18 %);

-                з боку серцево-судинної системи: біль за грудиною, перикардит, миготлива аритмія (27,5 %);

-                з боку травної системи: найчастіше – жовтяниця, рідше – біль в животі, діарея, метеоризм, гастрит (11 %);

-                з боку системи кровотворення: найчастіше – тромбоцитопенія, рідше – лімфаденіт, анемія (5 %);

-                з боку ендокринної системи: найчастіше – цукровий діабет, рідше – токсичний зоб, панкреатит (6 %);

-                з боку сечовидільної системи: часто зустрічається – подагра, один випадок – інфекція сечовивідних шляхів (11 %).

Враховуючи вище сказане, левоцетиризин достатньо часто використовується при лікуванні різноманітних захворювань і стає причиною отруєнь. В літературних джерелах відсутня інформація щодо хіміко-токсикологічного аналізу даного лікарського засобу, тому є необхідність в подальшому проведенні токсикологічних досліджень.