Актуальність: інфаркт міокарда (ІМ) є однією з провідних причин смертності та інвалідизації населення. Наслідком ІМ є післяінфарктне ремоделювання серця та розвиток серцевої недостатності, які є субстратом для розвитку аритмій.

Мета: вивчити особливості аритмічного синдрому в гострий період ІМ на тлі коморбідності.

Матеріали і методи: проведено ретроспективний аналіз даних 1854 хворих на ІМ з локального реєстру міського кардіологічного центру за    2010-2018 рр. Залежно від наявності аритмій в гострий період ІМ, пацієнти поділені на 2 групи: перша – з порушенням ритму (1гр.,n=831), друга – без порушень ритму (2гр.,n=1023).

Результати: супутня патологія однаково зустрічалась в 1 і 2 гр, відповідно, у 85,0 і 83,4 %. Однак, характер аритмій різнився залежно від коморбідності. Пароксизми фібриляції передсердь (ПФП) корелювали з наявністю порушень мозкового кровообігу, а хронічна ФП (ХФП) ще й з супутньою патологією периферичних судин (р=0,05). ХФП була пов’язана з розрахунковою масою некрозу (r=0,120,p=0,039) і частіше виявлялась при повторних ІМ (23,0 проти 17,7 % у 2гр,р=0,005). Патологія травної системи частіше ускладнювалась розвитком ПФП (р=0,04), в той час як ХФП частіше супроводжувалась патологією нирок, ХОЗЛ і ревматичними хворобами (р=0,007). У хворих з онкопатологією в анамнезі гострий період ІМ частіше виникали надшлуночкові аритмії (р=0,006). Супутній цукровий діабет (ЦД) маніфестував порушенням провідності по пучку Гіса (р=0,028) та атріовентрикулярними блокадами (р=0,038). Із збільшенням стажу ЦД в гострий період ІМ частіше діагностовано синдром слабості синусового вузла (р<0,01). Порушення ритму на тлі коморбідності були пов’язані зі збільшенням летальності і віддаленої смертності хворих на ІМ (r=0,211, p<0,0001).

Висновок: поглиблений аналіз аритмогенезу у хворих на ІМ відкриває перспективи для оптимізації попередження ускладнень в умовах коморбідності.