Протезування з використанням дентальних імплантатів є найкращим методом лікування при частковій адентії. Однак, для встановлення імплантатів необхідний певний об’єм кістки. Досить часто цього об’єму є недостатньо і необхідно застосовувати методи кісткової пластики.

Метою даної роботи було з’ясувати перспективи використання факторів росту фібринової сітки для покращення властивостей частинок кісткового трансплантату.

Для успіху кісткової пластики необхідне досягнення стабільності кісткового трансплантату, забезпечення хорошого кровопостачання та ушивання рани без напруження країв.

Класичними шляхами забезпечення стабільності кісткового трансплантату є пригвинчення кісткового блоку або використання різного типу мембран в комбінації із спеціальними методами ушивання чи пінами для стабілізації трансплантату у вигляді частинок.

Альтернативним методом стабілізації кісткових частинок може бути використання мінералізованого плазматичного матриксу (МПМ). МПМ є препаратом, що утворюється після змішування кісткових частинок та рідкого тромбоцитарного концентрату.

Після центрифугування венозної крові, із пробірки забирається рідкий тромбоцитарний концентрат та змішується із кістковими частинками автогенного, алогенного, ксеногенного чи штучного походження. В результаті отримується гомогенний, компактний та стабільний препарат, що містить мінеральну фазу, яка служить каркасом для формування кістки; щільну фібринову сітку, яка виступає екстрацелюлярним матриксом необхідним для міграції клітин; та факторів росту, які потрібні для стимуляції міграції та диференціації клітин.

Отже, використання МПМ для кісткової пластики з метою створення необхідного об’єму кістки для імплантації може бути менш травматичною та дешевшою альтернативою традиційним методам пластики із застосуванням кісткових блоків чи мембран із фіксуючими елементами.