Після аварії на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС) понад 600 тис. осіб в Україні мешкали на територіях безумовного та гарантованого відселення з обов’язковим радіаційним контролем, вибірковому контролю підлягали мешканці територій, що віднесені до четвертої зони (всього 2,4 млн. мешканців). Це зумовлює можливість і необхідність широкомасштабних епідеміологічних та клінічних досліджень, базою для яких є результати постійного радіаційного моніторингу населення[1, 2].