УДК: 378.016:[57:61] (091)

Ефективність використання матеріалів зі світової історії розвитку біології у навчальному процесі кафедри медичної біології ХНМУ

Н.Ф. Тимчук., І.П. Мещерякова, І.К. Кузнєцова

Харківський національний медичний університет

E-mail: medbio@online.ua

Історія великих відкриттів у галузі біології та медицини цікавить широкі верстви суспільства - від зрілих фахівців цього профілю та студентів - майбутніх лікарів і науковців до просто сучасної інтелігентної людини. Ці історії є прикладом відданості науці, улюбленій справі, наполегливості, прагнення до пізнання оточуючого світу та людини як мікрокосму, пізнання взаємозв’язків між різними щабелями живого, впливу природних закономірностей на розвиток суспільства, тощо. Залучення історичних матеріалів у навчальний процес має не тільки пізнавальне, але  й виховне значення, формуючи у молодої людини природоцентричний, а не антропоцентричний світогляд, виховуючи повагу до інтелектуальної праці, до експериментальної роботи, виховуючи відповідальність за результати власних досліджень, спостережень, рішень, що вкрай необхідно сучасному висококваліфікованому лікарю чи науковцю, або просто порядній людині.

На підставі цих міркувань нами була поставлена мета: розшукати дати народження провідних біологів світу, встановити ювілеї цих видатних науковців, які можна і слід відзначати у 2017-2018 навчальному році (а в подальшому і у наступні роки), залучити до цієї розробки студентів І курсу та створити так званий «Календар пам’ятних дат у біології» для використання такого матеріалу при вивченні медичної біології.

Нами  з’ясовано, що у 2017-2018 навчальному році відбулися ювілеї щонайменше 15 провідних природознавців з різних галузей біології і з різних країн світу. Так, наприклад, у 2017 році виповнилося  310 років із дня народження Ж.-Л. Бюффона – автора 36 томів « Природної історії»,  де він висловлював думку про єдність походження рослинного та тваринного світів, прогресивні на той час ідеї про мінливість видів під впливом оточуючого середовища.

У 2017 році виповнилось 245 років із дня народження Е.-Ж. Сент-Ілера - французького зоолога, континентального попередника Ч. Дарвіна, 225 років – Карла Ернста фон Бера, який відкрив яйцеклітину у ссавців, хорду у хребетних, сформував закон зародкової подібності, поклавши основу багатьом  розділам ембріології. У 2017 році слід було б відзначити 195-річні ювілеї таких видатних біологів як Л.С. Ценковський, який займався проблемами медичної мікробіології, розробкою онтогенетичного методу у дослідженні та вивченні нижчих рослин та тварин, виготовив вакцину проти сибірської виразки, Луї Пастера – одного з засновників мікробіології та імунології, який поставив крапку у багатовіковому спорі про самозародження, дослідним шляхом довівши неможливість цього явища, встановив збудників сибірської виразки, сказу, курячої холери та інших хвороб, запропонував технологію «пастеризації продуктів», названу на його честь. І, звичайно, одним з найсуттєвіших ювілеїв 2017 року було 195-річчя із дня народження  Г.І. Менделя – засновника  генетики, який не тільки сформулював основні постулати спадковості, але й встановив закономірності успадкування моногенних ознак.

2018 рік відзначається 825 роковиною від дня народження Альберта фон Больштендта (Альбертуса Магнуса). У працях цього німецького вченого велике місце займають дослідження у галузі ембріології, які стали вершиною досягнень науки середньовіччя, велика частина його спадщини присвячена коментарям наукових наробіток Аристотеля. Вільям Гарвей (440 років із дня народження) – англійський медик, засновник фізіології та ембріології, автор книги «Анатомічне дослідження руху серця та крові у тварин»,  де виявив рух крові по великому та малому колах кровообігу. Це вчення Гарвея стало загальноприйнятим. Ян Йонстон (415 років з дня народження) – автор однієї з найкрупніших енциклопедій природи періоду Ренессансу та Барокко. Сім томів цієї енциклопедії зберігали популярність у науковому світі різних країн до кінця ХVIII століття. Він також був автором твору «Опис чудес природи», десять глав якого було присвячено небесним тілам, хімічним елементам, метеоритам, мінералам, рослинам і людині.  Марчелло Мальпігі (390 років з дня народження) – італійський біолог та лікар, член Лондонського королівського наукового товариства, один з засновників мікроскопічної анатомії, проводив дослідження у галузях гістології, ембріології та порівняльної анатомії. Вперше спостерігав капіляри у легенях і відкрив зв’язок між артеріями та венами, що не вдалося Вільяму Гарвею. Відкрив трахеї у комах, описав ростковий шар шкіри, кров’яні тільця, альвеоли легень, смакові сосочки язика, кишкові крипти та ін.  Каспар Фрідріх Вольф (285 років) – німецький та російський анатом та фізіолог завдяки своїм працям став одним із засновників сучасної ембріології та сучасної теорії природо розвитку, так званої епігенетичної теорії. Він на підставі власних досліджень висловив думку, що розвиток організму починається з нескладно організованої живої матерії і що органи організму не сформовані в зародку в мініатюрному вигляді, а розвиваються з більш простих до більш складно організованих.  Клод Бернар (205 років з дня народження) – французький медик, дослідник процесів внутрішньої секреції, засновник ендокринології. Дослідив роботу слинних залоз, роль шлункового та кишкового соку, фізіологічні механізми травного соковиділення для здорового та хворого організмів, таким чином заклавши основи експериментальної патології. Займався також дослідженням нервової регуляції кровообігу, висунув концепцію про значення сталості внутрішнього середовища організму (основи вчення про гомеостаз).  Гуго де Фріз (170 років з дня народження) – голландський ботанік, генетик, який перевідкрив закони Г.І. Менделя та підтвердив їхню справедливість на інших об’єктах. Засновник вчення про мутагенез, автор мутаційної теорії мінливості. Вперше виміряв осмотичний тиск рослин, ввів поняття плазмоліз та деплазмоліз.

Використовуючи такий матеріал у начальному процесі, з сумом можна відзначити, що не тільки студенти, але й деякі викладачі молодого покоління не знайомі з цими іменами золотого фонду світової науки. Опрацювавши такий цікавий матеріал, який  вкрай рідко використовується при вкладанні та вивченні медичної біології, студенти глибше занурилися у сутність досліджень видатних вчених, ознайомилися з оригінальними методиками, навчились аналізувати експериментальні дані, робити з них практичні та теоретичні висновки. Під час практичних занять згадувався внесок того чи іншого вченого у розвиток певного біологічного, медичного напряму. Так, при вивченні теми «Онтогенез» не можна не відзначити роль К. Бера, К. Вольфа, теми «Мінливість» доречно згадати роботи Ж.-Л. Бюффона, Е.-Ж. Сент-Ілера, Гуго де Фріза та ін.. Розвиток генетики неможливо собі уявити без фундаментальних законів та експериментальних робіт її засновника Г.Менделя. У темі «Різноманіття органічного світу. Форми життя» необхідно згадувати роботи Л. Пастера, Л.С. Ценковського. Ім’я М. Мальпігі згадується у багатьох розділах медичної біології.

Таким чином, як показала практика, використання науково-історичного матеріалу при підготовці та проведенні занять з медичної біології значно розширює світогляд студентів, полегшує сприйняття матеріалу, пояснює причинно - слідчі зв’язки у біологічних процесах, розвиває професіоналізм, формує особистість майбутнього фахівця.

Вважаємо, що такий аспект у вивченні медичної біології слід продовжувати та розширювати.